Прочитайте наведені тексти. Перепишіть їх, виправивши лексичні та граматичні помилки (інколи лексичні помилки спотворюють структуру речення), а також порушення чергування у – в, і – й, з – зі – із.
Якщо Вам важко редагувати тексти самостійно - зверніть увагу на підказки - повтори, кальки тощо виділені червоним. Відредаговані тексти не опубліковано, щоб не викликати спокуси списати).
|
**Запам’ятайте факти у відредагованих текстах – Ви можете наводити їх як приклад із суспільного життя у власному висловленні.
Анна Ярославна
Освічена, красива і вродлива дочка Ярослава Мудрого Анна, оженившись з королем Генріхом, стала прабабусею майже тридцяти королів. У той час як неписьменні французькі барони ставили замість підписів хрестики, вона впевнено підписувала державні документи.
З давніх пір саме в Реймсі коронувалися французькі королі. Тут у травні 1049 року в церкві Святого Хреста відбулася церемонія коронації Анни Ярославни. На голову Анни була покладена золота корона, і вона стала королевою Франції. На шлюбному контракті дочка київського князя написала своє ім’я, а її чоловік замість підпису поставив хрестик. Уже на початку свого королівського шляху Анна Ярославна проявила наполегливість і, відмовившись присягати на латинській Біблії, принесла клятву на слов’янському Євангелії, яке привезла з собою. Цю книгу чекала надзвичайна доля. Саме на Реймському Євангелії давали присягу всі наступні королі Франції, навіть не підозрюючи про його київське походження.
Можливо, незабаром, проявивши мудрість і терпимість, французька королева і мати майбутнього короля Франції прийняла католицтво.
Богдан Гаврилишин
Богдан Гаврилишин – економіст зі світовим ім'ям
і член Римського клубу, «хрещений батько» Всесвітнього форуму в Давосі – народився на Тернопільщині, а зараз живе в Канаді. Дякуючи цій особі, з'явився Всесвітній форум у Давосі, де щорічно збираються політики й перші особистості світового бізнесу, щоб обговорити перспективи прогресивного розвитку людства.
і член Римського клубу, «хрещений батько» Всесвітнього форуму в Давосі – народився на Тернопільщині, а зараз живе в Канаді. Дякуючи цій особі, з'явився Всесвітній форум у Давосі, де щорічно збираються політики й перші особистості світового бізнесу, щоб обговорити перспективи прогресивного розвитку людства.
Українці знають Гаврилишина як благодійного мецената: він створив фонд, що активно фінансує освітні проекти для юнаків і юнок, а також молоді як у нашій країні, так і поза її межами. Богдан Дмитрович переконаний, що Україну може змінити лише молодь, яка виросла поза радянською системою. Він ініціював створення низки молодіжних організацій, був активним членом Всеукраїнської скаутської організації «Пласт».
На сайті Prometheus розміщено курс із 15 лекцій – філософських роздумів від видатного українця Богдана Гаврилишина, які містять поради та відповіді на актуальні запитання сьогодення.
Григорій Сковорода
Григорій Сковорода – український мислитель і філософ, педагог і письменник. Першим адаптував твори давньогрецьких філософів для української культури й академічної освіти. Вивчивши твори Платона і його послідовників у Києво-Могилянській академії, він створив на їх основі свою систему поглядів і став одним із самих яскравих українських філософів.
Твори Сковороди видали вже після його смерті, проте ще за життя мислителя їх переписували від руки — такими вони стали популярними. А його вірш «Всякому місту — звичай і права» був у репертуарі мандрівних музикантів-кобзарів.
Сродна праця — найбільш популярна тема роздумів Сковороди. Філософ вважав, що кожна людина повинна знайти своє власне призначення в житті і займатися тим, до чого має найбільшу прихильність. Тоді вона зможе бути в гармонії з собою і оточючими. В іншому випадку, коли люди займаються "несродною працею", землю наповнює жорстоке зло.
Інша тема — «нерівна рівність» — зображена на сучасній 500-гривневій купюрі. Філософ порівнює Бога з фонтаном, який вирує водою і наповнює нею посудини, що стоять навколо. Хоча в посудин є рівна можливість отримати достатньо води, всім дістається залежно від їх об’єму, а він у кожного різний. У цій метафорі посудини — це люди. Для подолання такої нерівності і потрібно знати свій обсяг, іншими словами, знайти "сродну працю".
Виходець з роду запорізьких козаків, Іван Піддубний прославив своїх попередніх предків на всю планету. Билинний силач, перший шестиразовий чемпіон світу з греко-римської боротьби, він уславився як феноменальний винятковий атлет і не програв жодного турніру в своєму житті, хоча завершив виступи в 70-річному віці.
Дарія Вербова
Дарія Вербова – всесвітньо відома канадська модель українського походження. Має зірку на Алеї слави у Торонто, співпрацює з найвідомішими брендами і входить у десятку найдорожчих моделей світу, підтверджуючи правдивість факту, що українські жінки – найвродливіші й накрасивіші.
Юна дівчина ніколи серйозно не замислювалась над кар'єрою моделі. Почала вона її випадково, коли мати однокласниці, власниця модельного агентства у Торонто, звернула увагу на Дарію, яка у свої 13 років була високою, худою, стрункою та мала спортивну фігуру. У віці 14 роківДарія перемогла на національному конкурсі моделей. Але пропрацювавши рік у агентстві матері однокласниці, Дарія уклала контрактний договір з іншою відомою агенцією «Elite Models».
Успіх прийшов, коли Дарії виповнилось майже 20 років. На неї звернули увагу під час показів «Осінь-зима» 2003 року. Впізнаваною моделлю Дарію зробила реклама відомого аромату від Lancôme — «Hypnose». Дарія має одне з найкращих у світі портфоліо, зараз працює в модельномуагентстві "IMG Models".
Іван Піддубний
Іван Піддубний – борець, атлет, артист.
І на борцівському килимі, і на арені цирку, і під час персональних особистих гастролей Піддубний мав величезний і грандіозний успіх у публіки.
Уся спортивна преса у багаточисленних статтях одноголосно славила богатиря з Полтавщини, який за чотири роки переміг і здолав найкращих у світі борців, у тому числі трьох чемпіонів світу, кількох чемпіонів Європи і десятки чемпіонів окремих країн світу. Його називали «чемпіоном чемпіонів» — титулом, яким до нього ніхто не володів.
Піддубного ніхто в світі не міг здолати на борцівському килимі 25 років.
Іван Франко
Іван Франко – поет і письменник, публіцист, перекладач, учений, громадянський діяч, політик, викладач, доктор філософії, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, почесний доктор Харківського університету.
Творча спадщина Івана Франка вражає. Його творчий доробок написаний 6 мовами: українською (більшість текстів), польською, німецькою, російською, болгарською, чеською мовами. Тільки за приблизними оцінками написав кілька тисяч творів, загальний об’єм яких - понад 100 томів. За життя Франка окремими книгами і брошурами з'явилося понад 220 книг, у тому числі більше ніж 60 збірок його оригінальних і перекладних творів різних жанрів.
Іван Якович Франко мав біля 100 псевдонімів: Джеджалик, Мирон, Мирон Сторож, Мирон Ковалишин, Руслан, Іван Живий, Невідомий, Не-Давид, Не-Теофраст, Nonseverus, Vivus, Марко В-а, Один з молодіжи, Один з русинів міста Львова, І. Ф., Ів. Фр., I. F., Iw. Fr., Ккк й ін.
Іван Франко відомий своїм інтересом до індійської культури, він вивчав літературу, філософські твори, тексти Вед на санскриті. Сам він говорив: “Жаль, що я не орієнталіст”. Серед перекладів Івана Франка – біблійна “Книга Буття”. Досі це найбільш точний переклад цієї частини Біблії українською мовою.
Ліна Костенко
Ліна Костенко — українська письменниця, шістдесятниця, входить до переліку спискунайвідоміших жінок України.
Ліна Костенко – авторка багатьох поетичних збірок. А в 1963 році вона спільно з Аркадієм Добровольським написала сценарій до фільму «Перевірте свої годинники». Стрічка кінофільмурозповідала про українських поетів та письменників, загиблих під час Другої світової війни. Фільм зняли 1964 року, але на екрани він так і не зійшов. Остаточний варіант «Хто повернеться – долюбить» був так змінений, що Костенко відмовилася від авторства сценарію.
Про сильний характер письменниці говорять і інші якості. Вона відмовилася від премії «Золотий письменник України». Ліні Василівні мали вручити звання Героя України, протеписьменниця відмовилася: «Політичної біжутерії не ношу». Ці слова вже встигли стати афоризмом. «У її характері є одна цінна риса. Опинись вона в кожному з нас, хтозна якою ми були б нацією»,- пише автор статті «Жінка, яка вміє казати «ні»».
Марія Кюрі
Французький фізик, хімік, педагог Марія Склодовська-Кюрі разом із чоловіком відкрила хімічні елементи радій і полоній. Вона стала першою жінкою, що здобула Нобелівську премію, і першим двічі лауреатом цієї нагороди (з фізики – 1903, з хімії – 1911), є єдиним науковцем в історії, відзначеним цією нагородою у двох різних галузях природничих наук.
Марія Кюрі (не без допомоги свого чоловіка) відзначила дію радію на людський організм (як і Анрі Беккерель, вони здобули опіки, перш ніж зрозуміли небезпеку поведінки з радіоактивними речовинами) і висказала припущення, що радій може бути використаний для лікування ракових пухлин.
Терапевтичне лікувальне значення радію було визнано майже відразу – і ціни на радієвіджерела різко піднялися. Проте Кюрі відмовилися патентувати процес екстракції розділення речовині використовувати підсумкові результати своїх досліджень в будь-яких комерційних цілях. На їхню думку, отримання комерційної вигоди не відповідало духу науки, ідеї вільного доступу до знань. Не дивлячись на це, фінансовий стан подружжя Кюрі поліпшився, оскільки Нобелівська премія та інші нагороди принесли їм певний достаток. У місяці жовтні 1904 року П'єр був призначений професором фізики в Сорбонні, а місяць по тому Марія стала завідувачкою його лабораторії.
Марія Кюрі черпала сили у визнанні її наукових досягнень, улюбленій роботі, любові іпідтримці чоловіка П'єра. Вона сама зізнавалася: «Я знайшла в шлюбі все, про що могла мріяти у момент укладення нашого союзу, і навіть більше».
Микола Амосов
Микола Михайлович Амосов – талановитий учений, видатний хірург, основоположниик біокібернетики в Україні, письменник, громадський діяч, академік Національної академії наук України та Академії медичних наук України, один із перших у Радянському Союзі розпочав початок проведення операцій на серці. Він створив інститут серцево-судинної хірургії та першим здійснив приєднувальне протезування мітрального клапана серця, а на міжнародному рівні він уперше ввів у вживання протезування клапанів серця, що мають антитромботичні якості.
Ним було проведено близько 7000 операцій легенів, понад 95 000 операцій, пов’язаних з вадами серця, у тому числі близько 36 000 з апаратом штучного кровообігу.
Крім хірургічної практики, геній медицини писав свої книги. Талант письменника приніс Амосовушану й повагу. Його книга «Роздуми про здоров’я» була видана гігантським накладом і тиражем – 7 мільйонів екземплярів.
Микола Амосов продовжував хірургічну практику до старого похилого віку, а свою останню операцію на серці він провів, коли йому вже минуло вісімдесят років.
У 2008 році за результатами опитування громадянської думки Микола Амосов удостоєний звання «великого українця всіх часів» (друга людина після Ярослава Мудрого).
Настя Лісовська
Настя Лісовська стала першою леді Османської імперії. Вона, будучи дружиною султана Сулеймана I, Роксолана впливала на зовнішню політику Османської імперії — найпотужнішої й найсильнішої на той час азіатсько-європейської держави. Вона відкривала школи і караван-сараї, фінансувала будівництво мусульманських мечетей. Уважається, що, пам'ятаючи про свою власну батьківщину, Роксолана стримувала жорстоку агресію османського війська щодо українських земель і піклувалася про долю слов'янських невільників і запорозьких козаків.
Як правило, уважається, що Роксолана була дочкою православного священика з Рогатина (нині Івано-Франківська область). Підлітком вона потрапила в полон під час набігу кримських татар і була продана на невільничому ринку в Стамбул. Так вона потрапила в султанський гарем. Витримавши жорстку конкуренцію серед наложниць, українка стала головною дружиною падишаха й оженилася з ним. Під час тривалих воєнних походів Сулеймана I вона листувалася з чоловіком арабською та перською мовами. Багато європейських послів до переговорів з її султаном прагнули зустрітися з Роксоланою, щоб викласти прохання своїх правителів. Це нерідко й досить часто впливало на плани Сулеймана в зовнішній політиці.
Роксолану поховано в мавзолеї мечеті Сулейманіє Джамі разом із чоловіком.
Ольга (княгиня)
Походження княгині Ольги залишається загадкою, як і хронологічний період її життя, де виключно вірною датою можна рахувати лише дату смерті, зафіксовану церковним літописцем.
У чому ж велич княгині, яка стала праматір’ю українців? У 957 році княгиня Ольга відвідала Константинополь, де уклала контрактну угоду з візантійським імператором Константином VII Багрянородним і прийняла християнство. Після повороту до Києва Ольга, як свідчать давньоруськісвідчення, почала зносити язичницькі капища. Вона всіляко намагалась зробити християнство державною релігією України-Русі, але не змогла.
Княгиня Ольга налагодила промисловий відлов хутряних звірів і визначила території, які мали постачати державі хутро. Підневільні племена також сплачували данину хутром, адже цей товар користувався неабияким попитом зі сторони інших держав.
Велика київська княгиня Ольга відзначилась своєю будівельною діяльністю. В Йоакимівському літописі згадується про будівництво в Київському акрополі дерев’яного храму Святої Софії. У «Повістіминулих літ» мова йде про великий київський палац княгині Ольги.
Княгиня Ольга — харизматична, мудра, сильна і одна з золотих сторінок нашої багатовікової історії.
Петро Могила
Петро Могила – церковний і політичний діяч, просвітник.
Силами Петра Могили було досягнуто примирення в суспільстві, яке розкололося після Берестейського уніатського союзу, коли більша половина православних церковних ієрархів визнала верховенство Папи Римського. Хоча Могила був молдавським боярином, а освіту отримав у католицьких школах Польщі, Голландії і Франції, він був відданий православ'ю. Постриг Могила здійснив у Києво-Печерській лаврі й у 30 років став її главою — архімандритом. Тут він налагодив книгодрукування та заснував школу, яка згодом перетворилася на Києво-Могилянську академію — один із найстаріших вищих навчальних закладів України. Уже у ХVIII столітті академія стала одним з найкращих університетів у Європі, де навчалася багаточисельна кількість гетьманів, філософів, архітекторів і композиторів того часу. Згодом Могила був обраний Київським митрополитом, а перед смертю заповів усю свою власність — десять сіл, бібліотеку та 81 тис. злотих — майбутній Києво-Могилянській академії.
Платон Симиренко
Платон Симиренко – підприємець, філантроп.
За своє коротке життя — лише 42 роки — Платон Симиренко зумів здійснити науково-технічну революцію всеукраїнського гігантського масштабу. Випускник Паризького політехнічного інституту, Симиренко прийняв у керування від батька торгівельну фірму «Брати Яхненки і Симиренко» та перетворив її, за сучасними мірками, у зразковий промисловий холдинг.
Зробивши ставку на цукрову промисловість, молодий підприємливий бізнесмен збудував перший паровий завод, обладнаний новітніми, інноваційними на той час технологіями. Для його обслуговування він залучив західноєвропейських інженерів, а українцям, які працювали на підприємстві, забезпечив небачений для часів кріпацтва «соціальний пакет».
Розвиваючи свою власну справу, Симиренко побудував і перші в Україні пароплави — «Українець» і «Ярослав», відкривши експортні шляхи для вивозу за кордон українському цукру.
Він також увійшов в історію у якості одного з найвидатніших вітчизняних безкорисливих філантропів — саме за гроші Симиренка було видано перший "Кобзар" Тараса Шевченка.
Розалінд Франклін
Розалінд Франклін – британський біофізик і кристалограф, що внесла важливий внесок в розуміння структури ДНК, вугілля і графіту. Також Франклін керувала роботами з дослідження вірусу тютюнової мозаїки та вірусу поліомієліту.
Довгий час її заслуги залишалися в тіні, а на слуху в усіх були досягнення колег вченої Джеймса Уотсона і Френсіса Кріка. Але саме точні лабораторні досліди жінки, отримання нею рентгенівського зображення ДНК, яке продемонструвало звивисту структуру, зробили їхню роботу настільки значущою. Аналіз Франклін дозволив довести роботу до остаточного кінця. У 1962 році вчені отримали Нобелівську премію за своє відкриття, однак жінка померла від раку 4 роки назад. Розалінд не дожила до тріумфу, посмертно ж цю престижну премію не вручають.
Суперечності, які оточували фігуру Франклін за життя, з'ясувалися тільки після її смерті. Вона працювала в товаристві вчених, яке, з однієї сторони, визнавало жінок-вчених, але, з другої сторони, і в ньому зустрічалися як усвідомлені, так і неусвідомлені прояви дискримінації та порушення прав жінок-учених. Такого роду проявидискримінації пронизують мемуари Уотсона «Подвійна спіраль», в яких він применшує значення досліджень Франклін і дуже часто поблажливо називає її ім'ям Розі, яке вона ніколи не вживала.
Соня Делоне
Соня Делоне – українська художниця та дизайнерка.
Майже весь період свого життя (1885 – 1979) мисткиня прожила у Франції. Тут її творчість знають і цінують.
У 1964 році Соня Делоне стала першою жінкою-художницею, яка удостоїлась персональної виставки в Луврі. У 1975 році передову авангардистку нагороджують орденом Почесного легіону. А її робота під назвою «Сонечко» потрапила на ювілейну франко-англійську марку, випущену в річницю підписання угоди «Антанти».
Одеситка Соня підкорила світ моди вимогливої Франції. Ця дівчина запропонувала сучасним модерним леді змінити бісер і пір'я на мінімалістичне пальто й сукні прямого крою з геометричним принтом. Одягом Соня не обмежилася, у її активі – взуття, розмальовані автомобілі, килими, книги з ілюстраціями, вітражі та багато іншого, тощо.
Представники Будинків моди Yves Saint Laurent і Missoni зізнавалися, що саме ця українка стала їхньою музою.
Соня говорила, що її любов до яскравих кольорів родом з дитинства. «Це фарби мого дитинства, фарби України. Спогади про сільське весілля з сукнями в червоних і зелених тонах і кольоровими стрічками», - згадувала модельєрка.
Януш Корчак
Януш Корчак – лікар, педагог, письменник.
Корчак стверджував, що місце дитини — у товаристві її ровесників і однолітків, а не в домашньому затишку. Прагнув, щоб діти стирали з пам'яті свої ранні переконання й попередні уявлення, підлягали процесові соціалізації, готуючись таким образом до дорослого життя. Педагог намагався забезпечитидітям безтурботне (але не позбавлене обов'язків) дитинство. Уважав, що дитина повинна сама зрозуміти й емоційно пережити конкретну ситуацію, відчути її на власному досвіді, сама зробити висновки і, якщо дозволяють обставини, запобігти ймовірним наслідкам. «Немає дітей — є люди», - писав Януш Корчак.
Корчак стверджував, що місце дитини — у товаристві її ровесників і однолітків, а не в домашньому затишку. Прагнув, щоб діти стирали з пам'яті свої ранні переконання й попередні уявлення, підлягали процесові соціалізації, готуючись таким образом до дорослого життя. Педагог намагався забезпечитидітям безтурботне (але не позбавлене обов'язків) дитинство. Уважав, що дитина повинна сама зрозуміти й емоційно пережити конкретну ситуацію, відчути її на власному досвіді, сама зробити висновки і, якщо дозволяють обставини, запобігти ймовірним наслідкам. «Немає дітей — є люди», - писав Януш Корчак.
Корчак був директором дитячого притулку. Він вигадував для своїх учнів-вихованців «дорослі» справи. Так, наприклад, він створив першу у світі дитячу газету «Малий огляд». У газети була справжня редакція з друкуючими машинками й десятком телефонів. Кореспондентами були діти з його притулку, щоганяли містом, збираючи новини. Старші, хто вже писав грамотно, отримували зарплату гонорарами, адже газету продавали й у неї було чимало підписників. Молодших теж не ображали. Ті невеликі зарплати, які нараховували юним молодим журналістам, клали до спільного гаманця, а потім на них гуртом ходили в кіно. Читачам подобалося, як по-дитячому просто газета пропонувала подивитися на дорослі проблеми.
Щастя
…На протязі певного часу король зайшов до саду та побачив дерева, кущі та квіти, які в'янули та гинули.
На питання, що сталося, дуб сказав, що помирає тому, що не може бути таким високим, як сосна. Коли правитель звернувся до сосни, то дізнався, що сосна сохне, адже не спроможна давати виноград, яквиноградна лоза. А лоза гинула, бо не може квітнути, наче троянди...
Невдовзі король знайшов одну рослину, яка звеселила його серце: вона була свіжа та квітуча.
- Чому ти щаслива? - задав запитання король.
- Коли ти посадив мене, бажав отримати радість. Якби ти хотів дуб, виноград або сосну, посадив би їх. Тому рахую, що не можу бути нічим іншим, крім того, що я є. І я намагаюсь розвивати свої кращі якості характеру.
- Коли ти посадив мене, бажав отримати радість. Якби ти хотів дуб, виноград або сосну, посадив би їх. Тому рахую, що не можу бути нічим іншим, крім того, що я є. І я намагаюсь розвивати свої кращі якості характеру.
Немає коментарів:
Дописати коментар