пʼятниця, 4 вересня 2015 р.

Година пям’яті Василя Стуса в Олександрійській загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів Кіровоградської обласної ради

   Хвилиною мовчання старшокласники та вчителі Олександрійської школи-інтернату І-ІІІ ступенів Кіровоградської обласної ради вшанували пам’ять Василя Стуса, українського поета, перекладача, прозаїка, літературознавця, правозахисника, одного із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників, Героя України .
   Разом з учителем української мови та літератури Савичевою Н. Я. всі глибоко перейнялися долею поета, особливо арештами за його літературну діяльність , за боротьбу проти порушення людських прав та голосну критичну оцінку тогочасного режиму. На зустічі опрацювали матеріали спогадів Василя Овсієнка, лауреата премії ім. В. Стуса, очевидця останніх днів життя В. Стуса в таборі . Старшокласники читали та аналізували твори митця.
   З тривогою на душі говорили і про сьогодення. Приголомшив усіх той факт, що в Донецьку (тут він навчався в педуніверситеті), був встановлений барельєф Василя Стуса. Його зірвали і викинули кілька місяців тому. Але найбільше приголомшує те, що бойовики називають цей акт вандалізму "встановленням історичної справедливості". Невідомо, яку справедливість мали на увазі терористи?!.
   Наталія Яківна зачитала уривки із статті Семена Глузмана про місце перевиховання політв’язнів - табір ВС-389/36-1 біля села Кучино, Пермської області, де помер В. Стус. Але не там, у Чусовському районі Росіі, арештовували, не там судили. Українців арештовувала і  судила радянська Україна, байдужа, сонна і жорстока.
«Увы, всё было именно так, идеологические начальники в ЦК КПУ санкционировали аресты инакомыслящих, украинский КГБ резво и активно выполнял волю партии, специалисты по украинской филологии и прочие очень независимые эксперты давали аргументы для украинского судебного костра…», - пише автор статті. Ось і одержується, що більше 50% арештованих були українці. С. Глузман дописує: «Страшные слова, знаю, но я готов их произнести вслух: мы были преданы своей страной. И ещё: там, именно там,прошла молодость…»
   Прикро, боляче таке чути, але ось така вона правда. І про це повинна знати молодь.
   Після уроків бібліотекар Липка Г. І. продовжила ознайомлювати учнів середньої школи з творчістю та трагічною долею поета.







Немає коментарів:

Дописати коментар