Завдання олімпіади, ЗНО з української мови. Кличний відмінок (коментар)

Кличний відмінок іменників першої відміни (іменники жіночого, чоловічо­го і спільного роду, що в називному відмінку однини ма­ють закінчення -а, -я)
1.У кличному відмінку однини іменників першої відміни вживаються закінчення -о, -е, -є, -ю.
а) О мають іменники твердої групи: дружино, Ганно, книжко, Михайлівно, перемого, сестро.
б) Е мають іменники м’якої та мішаної груп, є — іменники м’якої групи після голосного та апострофа:  воле, земле, Катре, робітнице; душе, круче; Маріє, мріє, сім’є, Соломіє, а також Ілле.
в) Ю мають деякі пестливі іменники м’якої групи: бабусю, Галю, доню, матусю, тітусю.
Примітка. У звертаннях, що складаються з двох власних назв — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення тільки кличного відмінка: Ганно Іванівно, Маріє Василівно.

 У кличному відмінку множини іменники першої відміни мають форму, однакову з називним: баби, дочки, жінки, робітниці.

Кличний відмінок іменників другої відміни (іменники чоловічого роду без закінчення (з основою на приголосний) і з закінченням -о в називному відмінку однини)

 Іменники другої відміни в кличному відмінку закінчуються на -у (-ю), -е.
1. Закінчення -у мають іменники
твердої групи (зокрема, із суфіксами -ик, -ок, -к-о), іншомовні імена з основою на г, к, х і деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (крім ж): батьку, синку, ударнику; Джеку, Жаку, Людвігу, Фрідріху; погоничу, слухачу, товаришу, також іменники діду, сину, тату.
2. Закінчення -ю мають іменники м’якої групи: Віталію, вчителю, Грицю, краю, лікарю, місяцю, пролетарю, розмаю, ясеню.
3. Закінчення -е мають безсуфіксні іменники твердої групи, іменники м’якої групи із суфіксом -ець та деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж: Богдане, голубе, друже, козаче, мосте, орле, Петре, соколе, Степане, чумаче; женче (від жнець),кравче, молодче, хлопче, шевче (але: бійцю, знавцю); гусляре, Довбуше, маляре, стороже, тесляре, школяре.
4. Прізвища прикметникового походження на -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн), як Глібов, Королів, Пушкін, Романишин, Тютчев, Чапаєв, Щоголів, при звертанні мають як форму називного, так і форму кличного відмінка: Глібов і Глібове та ін.
Географічні назви, до складу яких входять зазначені суфікси, мають у кличному відмінку закінчення -е: Києве, Лебедине, Львове.
Примітка 1. У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка має як перше слово, так і друге, хоч друге слово може мати й форму називного відмінка: добродію бригадире (бригадир), пане лейтенанте (лейтенант).
Примітка 2. У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне ім’я: брате Петре, друже Грицю, колего Степане, пані Катерино, товаришу Віталію.
Примітка 3. У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має тільки загальна назва, а прізвище завжди виступає у формі називного відмінка: друже Максименко, колего Іваничук, добродійко Скирда, товаришу Гончар.
Примітка 4. У звертаннях, що складаються з двох власних назв — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Володимире Хомичу, Галино Іллівно, Маріє Василівно, Петре Кузьмичу, Ярославе Андрійовичу.
У кличному відмінку іменники другої відміни множини  мають форму, однакову з називним: брати, робітники; діячі, товариші; краї, учителі, пролетарі; моря, села.

Кличний відмінок іменників третьої відміни (іменники жіночого роду з нульовим закінченням)

У кличному відмінку, що вживається переважно в поезії, іменники цієї відміни мають закінчення -е: вісте, любове, радосте, смерте.
У кличному відмінках множини іменники третьої відміни мають закінчення -і: відповіді, вісті, осі, тіні; ночі, подорожі.

Кличний відмінок іменників четвертої відміни (іменники середнього роду, в яких при відмінюванні з’являються суфікси -ат-, -ят-, -єн)

 У кличному відмінку однини іменники четвертої відміни мають закінчення -я (після шиплячого -а): галченя, голуб’я, гуся, дитя, ім’я, козеня, плем’я; коліща, курча, лоша.
У кличному відмінку множини іменники четвертої відміни мають форму на -ят-а (після шиплячого -ат-а) й -ен-а: гусята, телята; курчата, лошата; імена, племена.